Внутрішній PR (у професійному середовищі відомий як internal relations) є одним зі складників загальної політики PR, яку веде підприємство. З назви легко здогадатись, що мова йде про внутрішнє середовище фірми, тобто персонал. Багатьох з вас цікавить питання “Навіщо зосереджуватись на працівниках, якщо ми хочемо, щоб про нас хорошої думки були КЛІЄНТИ?”. Відповідь проста – PR починається вдома.
Насправді, внутрішній та зовнішній піар взаємопов`язані. Хороші відносини всередині компанії позитивно впливають на відносини фірми з оточенням, оскільки всі працюють злагеджено заради спільної мети і навпаки – хороший імідж фірми впливає на мотивацію працівників, тому що нічого так не підносить працездатність як свідомість того, що ти є частиною чогось престижного і власне від тебе залежить успіх компанії.
Однак внутрішнє середовище – це не лише персонал. Сюди теж відносяться родини працівників, дирекція, керівництво компанії та навіть колишні працівники, котрі надалі впливають на імідж фірми. Саме тому, до речі, звільняючи працівника варто це зробити правильно, забезпечити йому “м`яке приземлення”, тобто приготувати його до змін, котрі надходять та допомогти в пошуках нової роботи (наприклад написати хороші рекомендації). Варто пам’ятати, що злий колишній співробітник може серйозно вплинути на погіршення іміджу фірми.
Не варто теж забувати про потенційних працівників, оскільки вони теж є частиною внутрішнього оточення. Але перш, ніж ми перейдемо до цього пункту, було б добре нагадати собі що таке PR? Особливу увагу треба звернути на одну з його функцій, тобто ІНФОРМУВАННЯ, оскільки в піарі це є основою! Без цього звязок з будь-яким оточенням неможливий a priori.
Повертаючись до контакту з потенційними працівниками, варто памятати про процес набору персоналу. Люди, з котрими проводяться співбесіди повинні бути добре поінформовані про перебіг набору. Будь-який інформаціний люк може стати причиною домислів, котрі з часом перетворюються на плітки, що дуже швидко поширюються, а це ніщо інше, як загроза для репутації фірми. Найчастіше плітки поширюють кандидати, котрих не прийняли на роботу. Саме тому варто подбати про те, щоб власникам відхилених резюме пояснили чому обрали іншого кандидата, а також подякували за зацікавленість та присвячений час. Подібну інформацію можна надати телефоном або в писемній формі. Не треба забувати, що це теж внутрішній піар! Така ситуація є винятком у практиці PR, оскільки у цьому випадку, погана новина краще, ніж брак новин взагалі.
Черговим важливим елементом внутрішнього піару є комунікація всередині фірми. Часто для цього створюють електронні пошти або чати на окремій фірмовій платформі. Однак і тут часто допускаються помилки. Найпопулярнішою з них є переказ незрозумілої інформації. Кожен комунікат повинен мати свого адресата. Якщо інформація відноситься, скажімо, до бухгалтерії, то керувати її до відділу кадрів немає сенсу. Це створює інформаційний хаос, а також може вплинути на байдужий відбір подальших комунікатів, особливо якщо повідомлення відправиться до папки “спам”.
Чергова помилка – це перенасичення інформації пропагандистським змістом. Підвищувати “патріотичну” сідомість працівників – це добре, але не таким методом. Персонал заслуговує на правду, навіть якщо справи у фірмі не йдуть добре. У робочому середовищі, так само як і в будь-яких відносинах важлива є довіра. Саме тому, працівник має першим дізнаватись про важкий етап у фірмі. Нема нічого гіршого, ніж втратити авторитет у персоналу. Натомість, якщо керівництво буде щирим (особливо в складних ситуаціях) – це допоможе персоналу об`єднатись для спільного вирішення будь-якої проблеми.
Варто памятати, що працівник, котрий задоволений своєю роботою – приманка для хороших спеціалістів, які також прагнуть бути частиною успішного персоналу та брати участь у покращенні результатів фірми на ринку.
Ну, і останнє. Є безліч способів для інформування свого персоналу. Добір відповідних каналів залежить від розміру фірми та кількості працівників. Це можуть бути як і електронні листи, так і зібрання у конференц-залі. Більші фірми практикують також видання своєї власної преси, доступої лише працівникам – так званий custom publishing. Але про це в наступному матеріалі.